Мое предисловие к книге "Кафе мертвых философов"

После сегодняшнего разговора нашел у себя в переписке черновик моего предисловия к книге "Кафе мертвых философов". Кто читает по-украински, может ознакомиться. 

Диво філософії: дар здивування і народження особистості. Листування Вітторіо Гесле з Норою К.

Дорогий читач, ти тримаєш у своїх руках дивовижну книжку. Колись, в далекому 1997 році, ця книжка глибоко вразила і надихнула мене, тодішнього  студента п’ятого курсу філософського факультету. Я відвідував Інститут Ґете (тоді він ще займав один із поверхів бібліотеки Політехнічного університету), багато читав, був захоплений німецькою філософією, наполегливо вивчав тексти Канта, Геґеля, Шелінґа, Гайдеґера, сучасних німецькомовних авторів. Одного дня на бібліотечній поличці я побачив книжку мюнхенського видавництва «Бек» з трохи незвичною назвою – «Кав’ярня мертвих філософів. Філософське листування для дітей і дорослих». Ім’я автора було мені вже знайоме. Інтерв’ю Вітторіо Гесле журналу «Вопросы философии» за 11 місяць 1990 року було одним із джерел мого філософського формування.

Взявши книжку додому я став читати. Моєму здивуванню не було меж. Це був філософський роман в листах. Вже знаний 34-річний філософ вів листування з 11-річною дівчинкою Норою. Мене вразило все: і те, як в ігровій манері з елементами фентезі поставали серйозні філософські питання (з неабиякою вишуканістю і глибиною), і те, як 11-річна дитина демонструвала таку глибину мислення й духовної зрілості, що їй позаздрив би будь-який студент філософського факультету. І ще одну річ я відчував, читаючи цю книжку. Між Вітторіо Гесле і Норою встановлювалися дедалі тісніші зв’язки якоїсь невимовної й потаємної духовної близькості. Ці зв’язки мали тривалу передісторію і своїх блискучих попередників: Діотіму і Сократа, Абеляра й Елоїзу (тільки без їхнього надмірного натуралізму), Декарта і королеву Христину, Ляйбніца і Софію-Шарлотту. Йдеться про  приклади глибинного спілкування душ, де філософія стає джерелом натхнення і місцем народження вічних почуттів та споглядань. Це щось більше за романтичні стосунки, за обмін філософськими ідеями і дотепними оповідями…

Мені давно хотілося б, щоби ця книжка була перекладена українською мовою і стала доступною для вітчизняного читача. Я читаю лекції і проводжу заняття не тільки в університетських аудиторіях. Філософія сьогодні викликає зацікавленість людей різних вікових категорій і різних сфер діяльності. І мені часто задають запитання: з якого віку можна починати займатися філософією? Чи є філософські книжки для дітей? З чого варто починати вивчення філософії? Коли я чув ці запитання, то одразу згадував ось цю книжку. Нарешті, на одній із лекцій, яку я читав викладачам «Нового Акрополя» в Києві, я в котрий раз згадав «Кав’ярню мертвих філософів» і знайшов у деяких слухачів жвавий відгук. З’явилася ідея перекладу книжки, потім ця ідея почала отримувати реальні контури. Нарешті, український переклад перед вами. Сподіваюся, що вітчизняний читач оцінить її зміст і глибину і відчує щось схоже на те, що я відчув більше двадцяти років тому. І можливо в його серці спалахне почуття, яке Платон називав філософським еросом. Філософія є великим даром: вона дарує нам нас самих, вчить нас дивуватися, захоплюватися, ставити незвичні запитання, відкриватися назустріч світу й іншим людям і невпинно просуватися шляхом самовдосконалення, що веде до мудрості…

Тепер  час представити самого Вітторіо Гесле. Він народився 25 червня 1960 року у Мілані, у сім’ї професора романістики Йоганеса Гесле і Карли Гесле (Ґронда). До 1966 року його рідною мовою була італійська (Йоганес Гесле очолював Міланську філію Інституту Ґете). Після переїзду до Німеччини, Вітторіо відвідує народну школу (Volksschule) спочатку у Тюбінґені (1966-1968), а потім у Реґензбурзі (1968-1970), де у 1970 році поступає до гуманітарної гімназії Альберта Великого (das Humanistische Albertus-Magnus-Gymnasium). Після отримання середньої освіти і складання «абітури» (Abitur)[1] у 1977 році, Гесле в 1977-1981 роках вивчає філософію, загальну історію науки,  класичну філологію й індологію спочатку у Реґензбурзькому університеті, а потім в університетах Тюбінґена, Бохума і Фрайбурґа.

В 1982 році він захищає у Тюбінґенському університеті докторську дисертацію (так звана Promotionsarbeit) на тему «Істина та історія. Дослідження структури історії філософії в контексті парадигматичного аналізу розвитку від Парменіда до Платона». Цій дисертації була дана висока оцінка (summa cum laude) провідними німецькими філософами, серед яких слід згадати Рюдіґера Бубнера, Конрада Ґайзера і Ганса Кремера (останні двоє – представники знаменитої Тюбінґенської школи платонознавства). Варто відзначити, що автору цієї блискучої дисертації було лише 22 роки. В 1985 році, у цьому ж університеті, Вітторіо Гесле захистив габілітаційну дисертацію (Habilitationsarbeit) на тему «Суб’єктивність та інтерсуб’єктивність. Дослідження Геґелевої системи».

Після викладання у різних німецьких університетах (приват-доцент у Тюбінґенському університеті, гостьовий професор в університетах Ульма і Цюріха, професор в університетах Дуйсбурґ-Ессена і Ганновера), Гесле у 1999 році стає професором університету Нотр-Дам (США), де працює до сьогодні.

У 1990 році Гесле відвідав з лекціями Москву і Київ. Окрім лекцій він зустрічався з російськими та українськими науковцями і дав кілька інтерв’ю.

Гесле – поліглот. Він вільно володіє німецькою, італійською, англійською, іспанською, російською, норвезькою і французькою мовами. Знає також латину, греку, санскрит, палі, авестійську, португальську, каталонську, новогрецьку, шведську та датську мови.

Серед його робіт варто назвати такі: «Криза сучасності і відповідальність філософії. Трансцендентальна прагматика, граничне обґрунтування й етика» (1990), «Філософія екологічної кризи» (1991), «Історія філософії та об’єктивний ідеалізм» (1996), «Мораль і політика. Підґрунтя політичної етики для 21 століття» (1997), «Філософія і науки» (1999), «Вуді Ален. Есе про комічне» (2001), «Платонізм і дарвінізм» (2001), «Інтерпретувати Платона» (Platon interpretieren) (2004), «Філософський діалог» (2006), «Коротка історія німецької філософії» (2013), «Критика розуміючого розуму. Підґрунтя гуманітарних наук» (Kritik der verstehenden Vernunft. Eine Grundlegung der Geisteswissenschaften) (2018).

Головні джерела філософії Гесле – об’єктивний ідеалізм (у версіях Платона і Геґеля), трансцендентальна прагматика Карла-Ото Апеля і етична доктрина Ганса Йонаса.

Російською мовою перекладені два його лекційні курси, прочитані у 1990 році в інституті філософії РАН і пізніше видані у вигляді невеличких книжок. Це «Генії філософії Нового часу» (1992) і «Філософія та екологія» (1994). Українською мовою перекладена його книжка «Практична філософія в сучасному світі» (Київ: Лібра, 2003, переклад з німецької Анатолія Єрмоленка).

Нарешті, варто сказати ще кілька слів про «Кав’ярню мертвих філософів». Ця книжка набула справжнього міжнародного визнання й перекладена п’ятнадцятьма мовами. Листування Вітторіо Гесле з Норою тривало два роки (з січня 1994 по січень 1996 року). Дівчинці тоді було відповідно 11-13 років. Філософське листування для Нори мало своє продовження. По закінченню гімназії вона вивчала філософію й економіку в Англії, а наразі викладає у Берлінському університеті імені Гумбольдта[2]. За особистим бажанням Нори її прізвище залишилося прихованим (і позначене тільки скорочено літерою К.).

У післямові «Дитинство і філософія» Гесле сам описує характер і обставини листування, так що у мене немає потреби зупинятися на окремих деталях. Відзначу тільки ту уважність і пильність, з якими філософ спостерігає за тим, як дівчинка сприймає світ філософів з їхніми ідеями та концепціями. Ось він дивується, у який спосіб вона «поєднує просте бажання, щоб нею керували (den Wunsch, sich führen zu lassen), із сильним прагненням автономії (Autonomiewillen)». Його зачаровує особистісний підхід дівчинки до «своїх співрозмовників та свого партнера з листування». Вона намагається втішати філософів, ставиться до них із симпатією, сприймає їх майже як членів своєї сім’ї. Тільки до Геґеля дівчинка звертається на «Ви», тоді як з усіма іншими вона на «ти». З 1995 року (Норі дванадцять) Гесле помічає зміни у психології й світогляді своєї кореспондентки. «Яскрава фантазія слабшає, поширення набувають сумніви в основоположних переконаннях (Zweifel an grundlegenden Überzeugungenbreiten sich auf)». Суперечки з Богом, навіть сумніви у Його існуванні, сумніви у вічному житті, в існуванні раю та пекла, - все це філософ відзначає й намагається  обережно реагувати на зміни у духовному світі Нори.

Читаючи це листування ми стаємо свідками того, як дитина ставить філософські запитання, як перед нами поступово виникає живе і напружене мислення, як народжується зріла особистість. Це диво народження зрілої особистості у процесі живого філософування, де воєдино сплетені дитяча фантазія, невимушена гра і серйозне та глибоке мислення, не може нас не зачаровувати і не викликати почуття захоплення і духовного піднесення. Ми ніби торкаємося чогось таємничого і водночас давно знайомого. Ми усвідомлюємо себе пастухами і магами тієї давньої історії, що відбулася два тисячоліття тому. Ця книжка вчить нас помічати те, чого більшість із нас досі не помічало. Як стверджує сам Гесле, «немає більшої помилки, аніж висновок, що лише мізерна меншість дітей здатна писати такі листи, як Нора. Зовсім навпаки: питання на кшталт тих, що у них намагається розібратися Нора, спадають на думку багатьом мислячим людям – а, отже, і багатьом мислячим дітям». Дивним для Гесле є не той факт, що кожна дитина містить у собі потужний потенціал оригінального мислення, а те, як неуважно і недбало дорослі ставляться до цього творчого вогника, що присутній у дитині від початку. «Наш час поводиться з обдарованістю дітей та молоді так само безвідповідально, як і з природними ресурсами, котрих не вистачає». Це дуже влучне зауваження. Наближається епоха, коли творче й неординарне мислення набуватиме дедалі важливішого значення. І саме філософії у формуванні такого мислення належить визначальна роль.

Сьогодні як ніколи актуальний вислів, що був накреслений на стіні Дельфійського храму, присвяченого Аполлону: «Пізнай самого себе» (gnôthi seayton). Платон у своїх діалогах наділив цей вислів потужною й революційною силою. Коли ми пізнаємо себе, ми переживаємо нове народження. І разом з народженням нашого Я, нашої «внутрішньої людини» у новому світлі постає сама дійсність. Про це народження і йдеться у книзі яку ви тримаєте у своїх руках.

Уважного та натхненного читання…

[1] Іспит, який дає право поступати до німецького університету.

[2] Helmut Hein. Denker mit vielen Gesichtern. Vittorio Hösle wuchs in Regensburg auf und war schon mit Mitte 20 ein „Star“ der internationale Philosophie // Mittelbayerische.de – 2.05.2018

Ссылка на книгу: https://nabooks.com.ua/kaviarnia-mertvykh-filosofiv/